Перший випуск – 1961р.

Особливий ювілей

50 років першого випуску лікарів з дипломом нашого медуніверситету


    23 червня 1961 року відбувся перший випуск лікарів з дипломом Тернопільського державного медичного інституту. Їх було 203, з яких 20 отримали дипломи з відзнакою.

    Всі вони поїхали на роботу за призначенням в різні області України, а також в Росію, Казахстан та Узбекистан. В наступні роки декому довелося працювати в Білорусі, Молдові, Туркменистані, Афганістані, в країнах Африки. Значна частина випускників починали працювати в сільській місцевості, пройшли випробування в дільничних лікарнях, а також на медпунктах промислових підприємств і шахт Донбасу. Ось що писала в перший рік роботи в селі Ніна Тищенко: «Працюю я завідуючою Солодерською дільничною лікарнею у Володарсько-Волинському районі Житомирської області. Лікарня розташована в степу за два кілометри від села у старому приміщенні колишньої німецької кірхи. Нема ні електрики, ні телефона, навіть сільрада і колгоспна контора в іншому селі на відстані 7 кілометрів. До райцентру 15 км., сполучення дуже погане. В дощ або завірюху добратися до райцентру неможливо. Лікарська дільниця дуже велика і розкидана – 13 населених пунктів. З першого дня роботи зустрілася з багатьма труднощами, перш за все – в адміністративній та господарській роботі. Лікувальна робота здалася мені легшою, адже в інституті ми отримали добру підготовку. Відчувалася особлива потреба у знаннях з педіатрії, акушерства та гінекології, організації охорони здоров’я. Спочатку дуже боялася, коли привозили дітей. Дитяча смертність на дільниці до мого приїзду була вище 6%, розповсюджена дифтерія, кір, скарлатина. Але я задоволена, що починаю працювати в таких умовах, хоча в районі дехто дивувався, що не намагаюся звідси виїхати, оскільки тут жоден лікар не затримувався більше двох місяців. Головне – звикнути до самостійності та відповідальності. Мені подобається, що спочатку я – лікар широкого профілю, хоча мрію стати акушером-гінекологом… Часто згадую наш рідний інститут, іноді заздрю ще безтурботним студентам. А тут, де тобі ніхто не підкаже і не допоможе, доводиться дуже хвилюватися за кожного хворого, просиджувати ночі в палаті. Але коли людині стає легше – нічого не шкода. Студентам хочу побажати серйозніше ставитися до практики на сільській лікарській дільниці, добре вивчити роботу дільничного лікаря, в тому числі як організатора охорони здоров’я». А враженнями з міста Тореза Донецької області ділилася Надія Савчишина: «Мене після двохмісячної роботи в терапевтичному відділенні перевели на здоровпункт шахти №19 цеховим терапевтом. І ось уже протягом 3-х місяців я – цеховий лікар. Спочатку було дуже важко: не знала виробництва, своїх обов’язків. Довелося спускатися в шахту, вивчати умови роботи шахтарів, щоб зажди правильно визначати причини непрацездатності, усувати їх, працевлаштовувати хворих після лікування».

    За фахом серед перших випускників – 42 хірурги, в т.ч. 3 жінки, 38 терапевтів, 25 акушерів-гінекологів, 21 невропатолог, 12 психіатрів, 12 фтизіатрів, 10 педіатрів, 10 офтальмологів, 8 рентгенологів і радіологів, а також інших медичних спеціальностей. 4 стали військовими лікарями (полковники, підполковники медичної служби). Кожен сьомий випускник (27 осіб) одержав науковий ступінь (8 докторів і 19 кандидатів медичних наук). Більшість перших випускників – лікарі вищої категорії, решта – першої категорії, очолювали відділення, були головними спеціалістами районних і міських лікарень, 6 – обласні спеціалісти. Серед них – П.П. Гетьман, головний ортопед-травматолог Кокчетавської області в Казахстані; О.П. Ковальчук, головний дитячий хірург Тернопільської області; А.І. Буклан, головний судмедексперт Чернігівської області; В.Г. Рябов, головний судмедексперт Житомирської області; В.Д. Конопля, головний фтізіоуролог Терно-пільщини; А.Ю. Соколова, головний дитячий офтальмолог Тернопільщини (тепер працює в одній з поліклінік м. Києва); В.Г. Ткаліч, головний ортопед-травматолог м. Запоріжжя; подружжя В.І. і І.М. Ангели, очільники офтальмологічного та оториноларингологічного відділень в м. Києві; О.Г. Тищенко, завідувач відділення Чернігівського пологового будинку; Б.О. Гошко, завідувач гінекологічного відділення Чернігівського обласного онкодиспансеру; П.А. Величко, головний акушер-гінеколог Ружинського ра-йону на Житомирщині; подружжя В.М. і Г.Г. Кучеряві, очільники акушерсько-гінекологічної і травматологічної служб Дунаєвецької ЦРЛ Хмельницької області; С.П. Кравчук-Проворотна, головний кардіолог району в Кіровоградській області; В.А. Богуш, головний терапевт Городоцького району Хмельницької обл.; М.П. Рокунець, завідувач хірургічного відділення Новоград-Волинської ЦРЛ Житомирської обл.; В.Г. Огризько, завідувач хірургічного відділення Гадяцької ЦРЛ Полтавської області; Д.Г. Козак, завідувач хірургічного відділення Сороцької ЦРЛ Молдови; В.В. Козак, завідувач хірургічного відділення Козлівської райлікарні №2 Тернопільської обл.; Р.В. Осадчук, завідувач хірургічного відділення Заліщицької ЦРЛ Тернопільської обл.; З.Й. Чикало, П.О. Кошарський, О.С. Комаринський, завідувачі відділень Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні; О.І. Рябова, завідуюча відділенням Житомирської обласної психо-неврологічної лікарні; Ю.М. Купраш, завідувач відділу Стахановської психлікарні Луганської обл.; Ю.А. Крячко, завідувач відділення Тернопільської обласної станції переливання крові; Р.П. Кузьмович, завідувач терапевтичного відділення Самбірської ЦРЛ Львівської обл.; С.П. Жиздик-Мостова, завідуюча терапевтичним відділенням Нікопольської ЦРЛ Дніпропетровської області; В.С. Сокуренко-Мельник, завідуюча терапевтичним відділенням Гайворонської залізничної лікарні Кіровоградської області; Л.С. Музика, завідуюча дитячим відділенням Гребінківської райлікарні Київської області; В.О. Безушко, завідуюча дитячої консультацією Кременецької ЦРЛ Терно-пільської області (тепер – головний лікар амбулаторії в Дунаєвецькому районі Хмельницької обл.); В.В. Грицуняк-Лаб’юк, завідуюча дитячим відділенням в м. Молодечно (Білорусь); Н.А. Набережна-Іванюк, заві-дуюча інфекційним відділенням Лановецької районної лікарні Тернопільської області; І.П. Бовтач, завідувач інфекційного відділення Залозецької райлікарні №2 Тернопільської обл.; О.І. Кучерявець, начальник інфекційного відділення гарнізонного військового госпіталю в м. Оренбург (Росія); Г.С. Кохан, завідувач рентгенологічного відділення міської лікарні (м. Комсомольськ Полтавської області); Б.С. Терещенко, завідувач неврологічного відділення санаторію (м. Звенигородка Черкаської області); Л.П. Ялуга, завідуюча відділенням Тернопільської обласної санепідемстанції; Л.І. Яривчик, завідуюча лабораторією Луцької міської лікарні.

    Особливо хочеться відзначити тих, хто всі роки трудився в непростих умовах Донбасу. Серед них – офтальмолог А.М. Чешко-Мельникова (головний лікар Петровської міської лікарні Луганської області); акушери-гінекологи Л.Д. Страшнова-Бондаренко (завідуюча відділенням, м. Горлівка Донецької області); А.Г. Кравченко-Комарова (завідуюча відділенням м. Торез Донецької області); М.В. Чумак-Бондаренко (м. Торез); ортопед-травматолог Л.С. Хлистун-Карпенко (м. Сєверодонецьк Луганської обл.); хірурги Л.М. Вірін (завідувач відділення, м. Красний Луч Луганської області); М.І. Дегтяров (завідувач відділення, м. Торез Донецької обл.); А.І. Мельников (завідувач відділення, м. Петровське Луганської області); В.Г. Кузло (головний хірург м. Сєверодонецька Луганської області). В.Г. Кузло та А.І. Мельников удостоєні звання «Почесний громадянин міста». Добрі відгуки також про О.О. Максименюка (Краснопартизанська райлікарня Луганської обл.).

    Головними лікарями, заступниками головних лікарів працювали, зокрема, А.І. Волченко – головний лікар Волинської обласної лікарні, Є.Д. Сеферовський – головний лікар Хмельницької обласної психлікарні, Ю.М. Нудьга очолював міжрайонний протитуберкульозний диспансер у м. Києві, В.М. Мохно – головний лікар однієї з поліклінік м. Москви, З.П. Назаревич – головний лікар протитуберкульозного санаторію у м. Яремче Івано-Франків-ської області, І.С. Шулевська-Курій – головний лікар Чортківського дермато-венерологічного диспансеру Тернопільської області, Косидло Т.В. – головний лікар Почаївської райлікарні Тернопільської області, В.І. Яременко – головний лікар Тернопільської міської лікарні №2 (пізніше – завідувач хірургічного відділення обласної клінічної лікарні), І.І. Галяс – головний лікар Пресногорківської райлікарні Костанайської області Казахстану, М.І.Самойленко – головний лікар Кримської ЦРЛ Краснодарського краю Росії, Я.І. Войнар – головний лікар Здолбунівської залізничної лікарні Рівненської області, С.Г. Лозовий – головний лікар фізіотерапевтичної лікарні м. Біла Церква Київської обл., С.С. Іванюк – головний лікар Лановецького протитуберкульозного диспансеру Тернпопілької обл., І.П. Козар – головний лікар Володимир-Волинського онкодиспансеру, заступник головного лікаря ЦРЛ, С.М. Самсонова – заступник головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні, С.М. Карп’юк – заступник головного лікаря Трускавецької ЦРЛ Львівської обл., О.Л. Тихолоз – заступник головного лікаря Бердичівської ЦРЛ Житомирської обл., В.І. Косидло – заступник головного лікаря Почаївської психлікарні Тернопільської обл., Г.Ю. Тищенко – заступник головного лікаря Підволочиської ЦРЛ Тернопільської області, Н.А. Кудь-Шаповалова – заступник головного лікаря Черкаської міської станції швидкої допомоги, Л.П. Гапонюк – заступник головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ Хмельницької обл., Л.А. Макаренко-Лов’ягіна – заступник головного лікаря Терно-пільського пологового будинку.

    Міський відділ охорони здоров’я в м. Тернополі очолювали В.В. Козак і Н.В. Савчишина, у робітничій Макіївці (Донецька обл.) – Н.П. Сумська-Лихогруд, у Білій Церкві (Київська обл.) – С.Г. Лозовий.

    Директорами медичних училищ були А.Є. Тустановський (м. Чортків Тернопільської області), А.І. Волченко (м. Ківерці Волинської обл.), А.І. Горобей (м. Рівне). Викладачами в медичних училищах працювали терапевт З.Ф. Середюк-Рокунець (м. Новоград-Волинський) та акушер-гінеколог О.М. Харченко (м. Одеса).

    Медслужбу в УВС Тернопільської області очолював полковник В.С. Калашник, а медслужбу в установі МВС у м. Коростень Житомирської області – підполковник А.І. Маєвський.

    Висококваліфікованими фахівцями стали також хірурги І.Ф. Алек-сійчук-Скобська (м. Хмельницький), З.Г. Полоник (м. Кривий Ріг), А.Н. Потарський (м. Луцьк); ортопед-травматолог В.О. Ридванецький (м. Черкаси), отоларинголог В.Ф. Каменецький (м. Підволочиськ Тернопільської обл.); акушери-гінекологи – Н.І. Бабич (м. Хмельницький), М.В. Яцишина-Намака (м. Броди Львівської обл.), О.М. Пітик (м. Врадіївка Миколаївської обл.), М.Д. Олещенко (Новопсковський район Луганської обл.); анестезіологи – І.Т. Горовенко-Стойко, (м. Олександрія Кіровоградської обл.), В.І. Бурда (м. Санкт-Петербург, Росія); терапевти – О.В. Стефко-Дмитроченко (м. Умань Черкаської обл.), Н.Я. Яцун-Ридванецька (м. Черкаси), А.Т. Валько (м. Ірпінь Київської обл..), М.Є. Новіков, А.І. Лясковський (м. Житомир), Є.Й. Прибіш-Волохова (м. Кіровоград), Ж.В. Аппар-Рубленик (м. Чернівці), Л.М. Коваль (м. Львів), М.С. Диба (м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.), Б.Д. Познахівський (м. Зборів Тернопільської обл.), М.А. Дорожовська (м. Підгайці Тернопільської обл.), О.П. Рябенко (м. Мозир Гомельської обл., Білорусь), Г.Т. Крипиневич (м. Раменське Московської обл., Росія); педіатри – С.С. Дорога, В.І. Врублевська, (м. Тернопіль), С.І. Данилова (м. Київ), С.Є. Маєвська (м. Коростень Житомирської обл.), Б.Й. Капуста (смт. Велика Березовиця Тернопільської обл.); рентгенологи – М.Т. Студницька (м. Збараж Тернопільської обл.), Є.К. Серединський (м. Тернопіль), М.Г. Корпан (м. Ланівці Тернопільської обл.), С.Г. Пограбський (смт. Краснокутськ Харківської обл.); фтизіатри – Н.В. Нудьга (м.Київ), Г.Ф. Скубенко і Р.Д. Катюк (м. Тернопіль), І.Ф. Яковлєв (с. Великі Бірки Тернопільського району); невропатологи – Л.М. Міхно (м. Тернопіль), С.П. Твердохліб (м. Старокостянтинів Хмельницької обл.), О.І. Власенко (м. Чигирин Черкаської обл.); психіатри – С.В. Українська (м. Миколаїв), Л.В. Чаплінський (м. Житомир), Г.І. Сеферовська (м. Хмельницький), Я.М. Гевко (м. Луцьк), подружжя В.І. і Б.А. Гаврилишини (м. Калуш Івано-Франківської обл.), В.В. Таращук (м. Київ); офтальмологи – Г.А. Козар (м. Володимир-Волинський), Т.Й. Никитюк-Піскунова (м. Бровари Київської обл.), О.С. Пух-Богуш (м. Городок Хмельницької обл.), Г.А. Котенко-Пітик (м. Врадіївка Миколаївської обл.), В.О. Овечкіна-Крапівіна (м. Тернопіль, тепер – м. Санкт-Петербург); дерматовенерологи – В.А. Гордійчук (м. Бровари Київської обл.), Н.І. Сазонова (м. Одеса); інфекціоніст Л.М. Дакура (м. Тернопіль); лікарі-лаборанти – О.М. Хоміч-Циплінська (м. Ковель Волинської обл.), Т.В. Грицик (м. Луцьк), В.Ф. Масик (м. Черкаси).

    Чималий загін науковців очолює І.С. Чекман – член-кор. Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. З 1987 до 1991 р. він поєднував роботу на кафедрі з посадою директора Київського інституту фармакології та токсикології НАМН України. Автор майже 1000 наукових і методичних публікацій, у т.ч. понад 100 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 59 монографій, довідників, словників, підручників і навчальних посібників. Створив наукову школу фармакологів, підготував 20 докторів і 43 кандидати наук. Іван Сергійович – член Президії Асоціації фармакологів України і Державного фармакологічного центру МОЗ України, академік 3-х громадських академій наук і Нью-Йоркської академії наук, почесний професор ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю Ярослава Мудрого академії наук вищої школи України і медаллю М.П. Кравкова Ро-сійської академії медичних наук.

    В.Ф. Антонів – доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації, завідувач кафедри оториноларингології Російського університету дружби народів (м. Москва), завідувач курсу оториноларингології Московського університету імені М.В. Ломоносова. У 1982 – 1991 рр. – професор кафедри оториноларингології Центрального інституту вдосконалення лікарів, у 1999 – 2004 рр . – директор Науково-клінічного центру оториноларингології Російської Федерації. Автор понад 300 наукових і методичних публікацій, у т.ч. майже 30 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 10 монографій та атласів оперативних втручань (2 з них видані в США, 1 – в Монголії), підготував 12 докторів і 50 кандидатів наук. Василь Федорович – дійсний член Міжнародної академії оториноларингології, голова Центральної атестаційної комісії з оториноларингології при МОЗ Російської Федерації, заступник головного редактора 2-х профільних науково-практичних журналів. В.Ф. Антонів – активний громадський діяч. Він – голова ради Товариства української культури «Славутич» (м. Москва), член управи Світової федерації українських лікарських товариств і член Української всесвітньої координаційної ради (1993 – 2001 рр.), почесний професор ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Нагороджений орденом України «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України.

    Д.А. Сеймівський – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, завідувач відділу дитячої урології Київського інституту урології НАМН України, головний дитячий уролог МОЗ України, голова спеціалізований вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій з урології. Автор понад 250 наукових публікацій, у т.ч. 12 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 7 монографій і 2-х посібників. Підготував двох докторів і вісім кандидатів наук. Член Європейської асоціації урологів, член редколегій двох фахових науково-практичних журналів; почесний професор ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Нагороджений двома Грамотами Міністерства охорони здоров’я України, Грамотою Національної академії медичних наук України.

    С.А. Якименко – доктор медичних наук, професор, завідувач відділення опіків очей, відновлювальної пластичної офтальмохірургії, кератопластики і кератопротезування Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України. У 1976-1996 рр. – вчений секретар, у 1997-2004 рр. – заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Особисто виконав понад 10000 офтальмологічних операцій, у т.ч. більше як 1000 – кератопротезування. Автор понад 260 наукових публікацій, у т.ч. 16 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 2-х монографій. Підготував 2 докторів і 10 кандидатів наук. Член Міжнародної асоціації з кератопротезування, почесний член офтальмологічних товариств Болгарії та Китаю, почесний професор ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Нагороджений Почесними грамотами МОЗ і НАМН України, дипломом першого ступеня ВДНГ України, лауреат премії імені В.П. Філатова.

    І.М. Рубленик – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, завідувач кафедри травматології та ортопедії Буковинського державного медичного університету. Автор майже 300 наукових публікацій, у т.ч. 38 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 3-х монографій, 2-х посібників. Підготував одного доктора медичних наук і 8 кандидатів наук. Голова обласної асоціації травматологів-ортопедів, дійсний член Академії національного прогресу, член редакційної ради 3-х науково-практичних журналів. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України.

    Є.М. Стародуб – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри терапії та сімейної медицини, декан факультету післядипломної освіти ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Автор понад 300 наукових і методичних публікацій, у т.ч. 5 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, монографії, підручника, 3-х навчальних посібників і компакт-диску. Підготував доктора медичних наук і 10 кандидатів наук. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я» і Грамотою Верховної Ради України.

    Ю.І. Бондаренко – доктор медичних наук, професор кафедри патологічної фізіології, директор навчально-наукового інституту моделювання та аналізу патологічних процесів ТДМУ імені І.Я. Горбачевського. Автор понад 200 наукових і методичних публікацій, у т.ч. 4-х патентів на винаходи, 7 раціоналізаторських пропозицій, монографії, 14 навчальних посібників. Під його керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації, готується докторська і 2 кандидатські дисертації. Юрій Іванович – член спеціалізованої вченої ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій, голова консультативної ради університету. Нагороджений медаллю та двома Грамотами Міністерства охорони здоров’я України.

    П.А. Сусла – доктор медичних наук, професор кафедри загальної хірургії Санкт-Петербурзької медичної академії імені І.І. Мечникова. Автор понад 200 наукових і методичних публікацій, у т.ч. 6-х авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 4-х навчальних посібників. Підготував 3 кандидати наук. Нагороджений двома медалями і знаком «Відмінник охорони здоров’я».

    Л.В. Марцонь – кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя НАМН України. Першою в СРСР опанувала таку нову спеціальність, як тератологія, двічі навчалася в провідних інститутах США. Багато років була експертом Всесвітньої організації охорони здоров’я, тому побувала в багатьох країнах світу. Нагороджена знаком «Відмінник охорони здоров’я».

    А.П. Потєєнко – кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Білоруського інституту експертизи працездатності і реабілітації інвалідів (м. Мінськ).

    О.С. Бориско – кандидат медичних наук, доцент кафедри терапії та сімейної медицини, тривалий час був деканом факультету післядипломної освіти (м. Хмельницький) Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Нагороджений двома орденами як учасник бойових дій у Великій вітчизняній війні, а також медаллю ВДНГ СРСР, знаком «Відмінник охорони здоров’я».

    Кандидатами медичних наук, доцентами стали терапевт О.В. Бойко, невропатолог А.М. Дорогий, організатор охорони здоров’я В.Б. Козак (ТДМУ ім.. І.Я. Горбачевського), невропатолог А.І. Демчук (Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова), хірург О.І. Бугайов (Санкт-Петербурзька медична академія післядипломної освіти), дерматовенеролог М.П. Кушнір (Національний університет «Острозька академія»), рентгенолог-радіолог А.Л.Лимаренко (Українська стоматологічна академія, м. Полтава), інфекціоніст М.Б. Зельдіч-Сальман (Омський державний медичний інститут, Росія). Асистентами кафедр працювали кандидати медичних наук терапевт Н.Д. Лобанова, невропатолог Є.О. Нечай (ТДМУ імені І.Я. Горбачевського). Кандидат меднаук, завідуюча офтальмологічним відділенням Київ-ської міської лікарні №9 В.І. Ангел багато років була асистентом кафедри за сумісництвом (Національний медичний університет імені О.О. Богомольця). На практичній роботі в закладах охорони здоров’я працювали кандидати медичних наук: невропатолог В.Я. Сацкова-Лозова (м. Біла Церква Київської область), організатор охорони здоров’я В.М. Мохно (м. Москва), заві-дувач ортопедо-травматологічного відділення Е.Р. Міхельсон (м.Рівне, останніми роками – в Німеччині), психіатр В.В. Таращук (м. Київ).

    Окремо хочеться розповісти про одного з лідерів курсу, незаперечного авторитета для всіх однокурсників – Анатолія Чумака. Він ще студентом серед небагатьох був нагороджений медаллю «За освоєння цілинних земель». За скеруванням 3 роки працював хірургом лікарні в шахтарському містечку Іванівка Краснолуцького району Луганської області. В 1964-1966 р.р. – клінічний ординатор, в 1966-1973р.р. – асистент кафедри хірургії Терно-пільського медичного інституту. Під керівництвом ректора інституту, професора П.О. Огія виконав і підготував до захисту кандидатську дисертацію, опублікував 14 наукових робіт. Прин- циповість і громадянська мужність, життєві обставини, на жаль, змусили А.С. Чумака залишити інститут і перейти на практичну роботу. Працював хірургом у лікарнях швидкої допомоги Москви та Санкт-Петербурга, а після проголошення незалежності України – в Любарській районній лікарні Житомирської області, в якій він народився. А.С. Чумак – один з найталановитіших випускників Тернопільського медінституту. Був здібним, перспективним хірургом і науковцем; відзначався освіченістю, глибокою ерудицією, широким світоглядом; добре знав історію і мистецтво, мав дар художника і поета. В університеті й досі пам’ятають його виступи в художній самодіяльності, хвилюючі вірші, влучні епіграми і шаржі. Він міг бути серед когорти випускників ТДМУ – професорів, академіків. На жаль, життя А.С. Чумака склалося інакше і трагічно обірвалося через дорожню катастрофу в жовтні 1998 року.

    Більшість ювілярів відзначені різними нагородами. Почесного звання заслужений лікар України удостоєні В.Д. Конопля (першим серед випускників ТДМУ), В.І. Ангел, С.С. Іванюк, В.Г. Огризько, І.М. Рубленик, Д.А. Сеймівський. Майже 100 нагороджено знаком «Відмінник охорони здоров’я» і медалями, 18 – орденами. Військовий лікар О.І. Кучерявець отримав 12 урядових нагород, очільник медслужби УВД області В.С. Калашник – 5. Акушер-гінеколог І.І. Галяс, дитячий хірург О.П. Ковальчук, офтальмолог Г.А. Козар – Почесні донори СРСР.

    Епіграфом усіх ювілейних зустрічей однокурсників став вірш А.С. Чумака, який написав він до 10-річчя першого випуску:

Як ластівки, пролинули роки…
Змужніли ми, недавні юнаки,
І наших подруг шал очей і брів
Шукай в обличчях мам і лікарів!
У вчителів – на скронях сивина…
Їх знов чека ватага голосна!
Життя струмить, життя не знає сну,
Невпинно мчить в бентежну далину!..
Та знову молодості кличе нас сурма!
І наче юність повертається сама,
І кров кипить в серцях,
і виграє вино,
І дружби нашої над нами знамено!


    24 червня 2011 року в університеті відбулася неординарна історична подія, особливий ювілей – 50-річчя першого випуску лікарів з дипломом Тернопільського медичного. На зустріч прибули 50 ювілярів, 73 однокурсники надіслали анкети з відомостями про себе, ще 20 спілкувалися з оргкомітетом телефоном. Під час традиційної «переклички» кожен з прибулих коротко розповів про свій професійний та життєвий шлях, половина з них ще працюють. З цікавістю було переглянуто відеофільм про історію й сьогодення альма-матер.

    «З журбою радість обнялась» – ці слова видатного поета Олександра Олеся дуже влучно виражають настрій ювілярів, вчителів, представників студентства, гостей урочистих зборів, які відбулися в актовій залі. Радість від довгоочікуваної зустрічі, а журба – навіяна невблаганною плинністю життя, втратами друзів, колег, вчителів. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять 62-х перших випускників і більшості вчителів на чолі з тодішнім ректором інституту, професором Петром Омеляновичем Огієм, які відійшли у вічність.

    Голова оргкомітету ювілейної зустрічі А.І. Паламарчук оголосив слова вдячності за запрошення і найкращі побажання ювілярам від вчителів, які не змогли прибути на зустріч – професорів Віктора Мат-війовича Нечипорука й Андрія Григоровича Леп’явка, доцента Наталі Сергіївни Доніч, асистента Надії Василівни Рижак і від імені учасників зустрічі побажав їм здоров’я, невичерпного життєвого оптимізму, щасливого довголіття.

    Від імені ректора університету, члена-кореспондента НАМН України, заслуженого діяча науки і техніки України, професора Леоніда Якимовича Ковальчука (який з поважної причини цього дня був поза межами Тернополя), ректорату, всього колективу університету ювілярів тепло привітав і висловив найкращі побажання проректор з науково-педагогічної роботи і впровадження нових технологій професор Василь Петрович Марценюк. Він також коротко розповів про теперішні досягнення і плани університету, його перспективи.

    Хвилюючим був виступ з привітанням одного з вчителів, тодішнього асистента, а тепер професора-мікробіолога Івана Олександровича Ситника, який зауважив, що кращого випуску, ніж перший, в історії університету, на його думку, не було. У відповідь – вручення квітів вдячності вчителям від перших випускників – професору Ситнику І.О. і доценту Волковій Людмилі Олександрівні, яка теж прибула на зустріч і була запрошена в президію урочин.

    З привітаннями, короткими спогадами і враженнями від зустрічі виступили ювіляри Вікторія Кучерява, Данило Сеймівський, Роман Кузьмович, Леонід Вірін, Василь Антонів, Юрій Нудьга, який вручив для музею університету пам’ятний сувенір.

    Клінічний ординатор-офтальмолог Наталя Волотовська, яка 5 років тому від студентів вітала ювілярів з 45-річчям, знову виступила з привітанням і кожному подарувала свою нову книгу – роман «Рецепт на любов», яку присвятила «першим випускникам моєї рідної аlma mater». Ювіляри з вдячністю вітали різносторонньо талановиту представницю молодого покоління випускників університету.

    Студент 6-го курсу Максим Герасим’юк від імені студентів привітав ювілярів, відтак юнаки й дівчата вручили кожному квіти.

    На завершення урочин було оголошено вітальні телеграми від однокурсників Зої Рокунець, Анатолія Демчука та Петра Сусли, які не змогли з поважних причин прибути на зустріч.

    Після урочистих зборів ювіляри разом з вчителями професором І.О. Ситником і доцентом Л.О. Волковою сфотографувалися біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.

    Відтак неформальна зустріч продовжилася в одному з нових ресторанів Тернополя – «Барс». На другий день, 25 червня, більшість учасників залишилися для продовження спілкування в університетському навчально-оздоровчому комплексі «Червона калина». Там домінувала атмосфера спогадів про студентські роки, про вчителів, про цікаві ситуації і курйози на заняттях, у гуртожитку, на роботі в студентських загонах (цілина, колгоспи, будівництво Хоростківського цукрового заводу, саджання дерев у парках Тернополя), про участь в художній самодіяльності і спортивних змаганнях. До речі, про це йшлося і в анкетах однокурсників, аналіз яких зробив голова оргкомітету. Наталя Волотовська, яка з готовністю відгукнулася на запрошення ювілярів, виконала кілька пісень, які схвально сприйняли присутні. Співали пісні своєї юності й самі юві-ляри, навіть танцювали.

    Приємне враження на всіх справило знайомство з НОК «Червона калина». Ювіляри висловлювали щиру вдячність ректорові університету Леоніду Якимовичу за сприяння в організації зустрічі, за надану можливість продовжити її в «Червоній калині», за постійну зацікавленість діяльністю перших випускників.

    …Непомітно збігають дорогоцінні миті зустрічі…Невже останньої? Кажуть, що останньою вмирає надія…

    На жаль, в короткій публікації з об’єктивних причин неможливо розповісти про всіх однокурсників. Але університет може пишатися кожним із перших випускників, які з особливою любов’ю та шаною завжди ставилися і ставляться до своїх вчителів, своєї аlma мater.

Анатолій Паламарчук,
випускник ТДМУ 1961 року,
асистент кафедри загальної хірургії,
голова оргкомітету ювілейної зустрічі